Форум військових геодизстів, топографів, картографів


  • Нова тема
  • Відповісти

КАТАЛОГ АВСТРІЙСЬКИХ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Частка
avatar
Yevhen
Admin

Кількість повідомлень : 1158
Дата реєстрації : 27.12.2014
Вік : 63
Звідки : Українець

КАТАЛОГ АВСТРІЙСЬКИХ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Створювати по Yevhen на тему Нд Серп 20, 2017 6:29 pm

Ростислав Сосса, Неоніла Падюка, Тарас Огородник

КАТАЛОГ АВСТРІЙСЬКИХ ТОПОГРАФІЧНИХ
КАРТ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
(1870–1918 рр.)

У статті висвітлено історію формування у картографічних фондах
Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника
найповнішої в Україні колекції австрійських топографічних карт і
особливості створення відповідного каталогу карт.
Важливим джерелом для вивчення історичної географії та роз -
витку картографування західноукраїнських земель (а в окре -
мих випадках і всієї правобережної України) кінця ХVІІІ —
початку ХХ ст. є австрійські топографічні карти. Завдяки високому рівню
розвитку та організації австрійської військової картографії західно -
українські землі (Галичина та Буковина), що у 1772–1918 рр. входили до
складу Австрії (з 1804 р. — Австрійська імперія, з 1867 р. — Австро-
Угорська монархія), неодноразово були покриті багатоаркушевими топо -
графічними картами у різних масштабах. Точність і докладність зобра -
ження на них географічної ситуації відповідала тогочасним достатньо
високим вимогам в Австрії до виконання топографічних знімань, про -
ведення картоукладальних й картовидавничих робіт. Топографічні карти
використовувались не тільки військовим відомством, але й для госпо -
дарських, наукових та адміністративних цілей, служили основою для
створення різноманітних тематичних карт.
Найповніша колекція австрійських топографічних карт в Україні
зберігається у фонді кабінету картографії Львівської національної нау -
кової бібліотеки ім. Василя Стефаника. Написання нашої статті обу -
мовлене завершенням робіт зі створення каталогу «Австрійські топо -
графічні карти українських земель (1870–1918 рр.) у фондах Львівської
національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника». Актуальність
видання каталогу визначається потребою використання австрійських
топографічних карт для вивчення стану і змін гідрографії, рослинного
покриву, населених пунктів, шляхів сполучення, адміністративно-тери -
торіального устрою, топоніміки тощо. Публікація каталогу покращить
поінформованість наукових інституцій і органів державного управління
про покриття українських земель австрійськими топографічними кар -
тами та їх наявність у бібліотеці.
У каталозі подано топографічні карти масштабів 1:75 000 («Нова
спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєднаних областей»),
1:200 000 («Генеральна карта Середньої Європи»), 1:300 000 («Гене -
ральна карта Центральної Європи») та 1:750 000 («Оглядова карта
Середньої Європи»). До каталогу включено лише аркуші топографічних
карт, які покривають українські етнічні території. Українські етнічні межі
означеного періоду визначено з необхідною для таких цілей точністю за
етнічними картами К. Черніґа1 (Czoernig), О. Ріттіха2, С. Томашівського3,
Т.Д. Флоринського4.
Як відомо, топографічним зніманням Австрії з військовою метою
займалось спочатку Австрійське Генеральне квартирмейстерство, яке
виконало у 1763–1785 рр. перше топографічне знімання (Йосифінське).
У 1806 р. воно ж розпочало роботи на основі кадастрової тріангуляційної
мережі з другого топографічного знімання (Францісканське), що були
завершені вже Військово-географічним інститутом до 1869 р. Упродовж
1869–1887 рр. на основі оновленої тріангуляційної мережі інститут
проводить третє топографічне знімання (Франціскансько-Йосифінське).
У результаті кожної такої зйомки територія австрійської держави разом
з приєднаними краями була покрита топографічними картами 5.
Високий розвиток військового топографічного знімання Австро-
Угорщини у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. пов’язаний
насамперед з успішною діяльністю Військово-географічного інституту.
Кайзерівський і королівський військово-географічний інститут (K. u. K.
Militärgeographische Institut) був заснований 7 січня 1839 р. у Відні
шляхом об’єднання Військово-географічного інституту в Мілані
(I. R. Istituto geografico militare) і Топографічно-літографічного закладу
Генерального штабу армії Австрійської імперії. До 1888 р. інститут носив
назву «K. K. Militärgeographisches Institut», після цього — «K. u. K.
Militärgeographisches Institut». Він підпорядковувався шефові Генераль -
ного штабу австрійської армії, а з 1913 р. — безпосередньо військовому
міністерству.
Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. Військово-географічний
інститут у Відні було реорганізовано: з 1919 по 1921 рр. він був роз -
ділений на Федеральне геодезичне управління Австрії і Картографічний
інститут. Згодом в 1923 р. повноваження у сфері геодезії та топографії
передали Федеральну відомству метрології і геодезії Австрії (BAfEuV).
Після включення Австрії («аншлюс») у 1938 р. до складу Німецькогорейху
Картографічний інститут був об’єднаний з BAfEuV в Hauptvermes -
sungabteilung XIV in Wien, який проіснував до закінчення другої світової
війни 1945 р.
Значним досягненням австрійської військової картографії було ство -
рення «Нової спеціальної карти Австро-Угорської монархії та
приєднаних областей» масштабу 1:75 000. Як відомо, на основі другого
Францісканського топографічного знімання, що виконували у масштабі
1:28 800 (в 1 віденському дюймі — 400 махових сажнів), було укладено
«Топографічну карту Австрійської монархії» масштабу 1:144 000 у
проекції Кассіні-Сольднера, яку видавали упродовж 1810–1879 рр. Проте
наприкінці 1860-х років ця карта (сьогодні відома як «стара спеціальна
карта») уже не відповідала вимогам армії та економічного розвитку
країни, які потребували точніших і докладніших карт. У 1868 р. було
видано тимчасові, а в 1875 р. остаточні інструкції для наступного тре -
тього топографічного знімання у масштабі 1:25 000 (а в околицях
великих міст — у масштабі 1:12 500). За матеріалами зйомки масштабу
1:25 000 у 1873-1889 рр. було створено «Нову спеціальну карту Австро-
Угорської монархії та приєднаних областей» масштабу 1:75 000, яка
називалась ще Генеральною штабною картою. Карти укладено у бага -
тогранній проекції на еліпсоїді Бесселя, довгота від острова Ферро в
Атлантичному океані. Елементи географічної основи відображені від -
повідно до інструктивних вимог з належною точністю та докладністю.
Зображення рельєфу окрім штрихів Леманна і відмивки (тіньовання)
уперше в топографічному картографуванні в Австрії було показано гори -
зонталями з висотою перерізу 50 м на рівнинній території та 100 м — у
гірських районах. Назви окремих аркушів спочатку означали комбінацію
арабських і римських цифр (нумерація зон і колон), але після 1910 р. було
прийнято нове (чотирьохцифрове) позначення. Карту розмножували у
Військово-географічному інституті способом мідериту6.
У фонді кабінету картографії зберігається біля 2100 примірників ар -
кушів «Нової спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєд наних
областей», 1066 з яких припадає на територію українських етнічних
земель. Станом на 1916 р. територію українських земель було відоб -
ражено на 209 аркушах (у кабінеті картографії зберігається 173). Крім
Галичини, Буковини й Угорської Руси, що перебували у складі Австро-
Угорської монархії, виготовлено також аркуші на території, що належали
до Російської імперії, сучасних Волинської, Рівненської (біль ша частина),
Тернопільської, Хмельницької (більша частина), західної частини Він -
ницької областей, Підляшшя, Холмщини, Берестейщини, Пінщини7
.Аналіз записів у інвентарних книгах свідчить, що більшість аркушів
«Спеціальної карти…» надійшли до фонду кабінету картографії про -
тягом 1939–1949 рр. разом із картографічними збірками бібліотек
Львова: Оссолінських, Наукового Товариства ім. Шевченка, Народного
Дому та відділів концентрації і комплектування. Аналіз штампів на
картах дає змогу прослідкувати, звідки, у свою чергу, надходили мапи
до відділу концентрації та вищеназваних бібліотек.
Зокрема, згідно записів у інвентарних книгах, з Бібліотеки Оссо -
лінських до кабінету картографії надійшло 1280 примірників аркушів
«Спеціальної карти…», 448 з яких охоплюють українські етнічні землі.
Треба зазначити, що тільки на 1 примірнику є штамп бібліотеки Оссо -
лінських.
Оскільки на аркушах відсутні штампи Бібліотеки Оссолінських, ми не
можемо стверджувати однозначно, що усі 1280 примірників походять
саме з цієї бібліотеки, а не були перевезені до приміщення бібліотеки
уже після приходу радянської влади у 1939 р. Однозначно тільки можна
говорити, що з Бібліотеки Оссолінських походять 754 примірники пер -
шого видання «Спеціальної карти…» за номером 1655, що зафіксовано
в інвентарній книзі картографічної збірки Бібліотеки Оссолінських.
Аналіз штампів на аркушах, що були накопичені у Бібліотеці Оссо -
лінських, дав змогу встановити їх походження, зокрема на 62 при -
мірниках є штампи К.к. Центральної комісії з охорони пам’яток, на
1 примірнику — Поторицької Бібліотеки, на 4 примірниках — книгарні
Д.Е. Фрідляйна у Кракові, на 2 примірниках — книгарні Ґ. Зейфарта і
Чайковського у Львові, по 1 примірнику — книгарень М. Жиборського
у Коломиї, С.А. Кжижановського у Кракові. Крім того, на двох при -
мірниках є штампи військових підрозділів.
З бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові надійшло
до кабінету картографії 335 примірників аркушів «Спеціальної карти…»,
277 з яких охоплюють українські етнічні землі.
З бібліотеки Народного Дому та Музею Петрушевича надійшло до
кабінету картографії 149 примірників аркушів «Спеціальної карти…»,
102 з яких охоплюють українські етнічні землі.
З відділів концентрації і комплектування бібліотеки надійшло до
кабінету картографії 333 примірники аркушів «Спеціальної карти…»,
228 з яких охоплюють українські етнічні землі.
Аналіз штампів на аркушах, що надійшли з відділів концентрації та
комплектування бібліотеки і охоплюють українські етнічні землі, дав
змогу встановити їх походження. Так, 30 примірників походять зІнституту
археології Львівського університету, 12 — з книгарні
Г. Альтенберга у Львові (10 з яких мають одночасно штампи Інституту
археології), 8 — з книгарні Ґубриновича і Шмідта у Львові (3 з яких
мають одночасно штампи Інституту археології), 6 — з приватної
бібліотеки уповноваженого будівничого у Львові Гіполіта Сливинського,
5 — з Картографічного Бюро, 5 — з бібліотеки Львівського інженера-
землевпорядника Юліана Квасневського, 4 — з Центральної Адмі -
ністрації греко-католицької метрополії у Львові, по 2 примірники — з
Акціонерного товариства «Атлас» та книгарні Е. Полонецького у Львові,
по 1 примірнику — з кафедри містобудування Львівської політехніки,
книгарні Е. Еберта у Кракові, з офіцерської бібліотеки К.к. саперного
батальйону № 9 та ін.
На більшості аркушів на територію України стоять штампи «сек -
ретно». У 1949 р. у кабінеті картографії було організоване спеціальне
приміщення для карт обмеженого користування8
, де зберігались топо - графічні, військові та адміністративні мапи великих
масштабів, в т.ч. аркуші «Спеціальної карти…».
Кількість примірників кожного аркуша становить від 1 до 24. Най -
більше примірників — 24 — припадає на один аркуш Zone 6 Kol. XXX
Lemberg, по 18 примірників мають два аркуші Zone 5 Kol. XXIX Rawa
Ruska і Zone 8 Kol. XXXI Rohatyn, 17 примірників — один аркуш Zone
6 Kol. XXVIII Mosciska, по 16 примірників — два аркуші Zone 5 Kol.
XXVII Jarosław, Zone 5 Kol. XXXII Brody, по 15 примірників — два
аркуші Zone 9 XXX Bolechów і Zone 11 Kol. XXXI Nadwórna, по
14 примірників мають 6 аркушів, по 13 примірників — 9, по 12 при -
мірників — 9, по 11 примірників — 7, по 10 примірників — 12, по
9 примірників — 9, по 8 примірників — 6, по 7 примірників — 9, по
6 примірників — 4, по 5 примірників — 7, по 4 примірники — 8, по
3 примірники — 11, по 2 примірники — 25, по 1 примірнику — 42.
У колекції австрійських топографічних карт масштабу 1:75 000, що
зберігається сьогодні у фонді кабінету картографії Львівської націо -
нальної бібліотеки ім. Василя Стефаника, найбільше карт і їх перевидань
припадає на українську територію Галичини, райони, що інтенсивно
розвивались: будівництво нових доріг, залізниць тощо. Менша кількість
видань покриває передгір’я Карпат та Карпатський регіон. По 1–3 при -
мірники припадає на українські терени, що належали до Росії та Угор -
ської корони.
Для військових потреб гарнізонів з окремих аркушів «Спеціальної
карти…» друкувались гарнізонні карти з позначенням у центрі аркуша
населеного пункту, де розташовувався гарнізон. У кабінеті картографії
зберігається 19 примірників таких карт, з яких 7 примірників походять з
картографічної збірки бібліотеки Народного Дому, 5 — з Бібліотеки
Оссолінських, 1 — з Бібліотеки НТШ.
На основі аркушів карти масштабу 1:75 000 у тому ж масштабі
друкувались також карти околиць великих міст («Umgebungskarte») з
розташуванням міста у центрі аркуша. У фонді кабінету картографії
зберігаються 13 примірників карт околиць Львова і 5 — Перемишля.
Вони надійшли до кабінету картографії, зокрема, з картографічних збірок
Бібліотек Львова: Оссолінських (6 примірників) і Народного дому
(5 примірників).
Для повноти інформації щодо наявності австрійських топографічних
карт у фондах бібліотеки до каталогу включено також середньо мас -
штабні топографічні карти. Ці карти представляють інтерес здебільшого
для картографів.
«Генеральна карта Середньої Європи (Generalkarte von Mittel -
europa)» масштабу 1:200 000 нараховувала 265 аркушів, з яких
48 аркушів охоплюють територію сучасної України та українських
етнічних земель поза її кордонами. Карта створена на основі «Спеці -
альної карти …» масштабу 1:75 000. Видання «Генеральної карти Серед -
ньої Європи» розпочалось у 1887 р. згідно наказу Військово-геогра -
фічного інституту у Відні від 1 липня 1879 р. у відповідності до
розробленої у 1886 р. інструкції для її укладання. Укладання аркушу
карти проводили на основі 8 аркушів «Спеціальної карти …». Назву
номенклатурних аркушів визначали за осьовими меридіаном і паралеллю
та назвою найбільшого населеного пункту («43º 50º Brody»). Карти
надруковані у чотири фарби, неодноразово перевидавались, особливо
напередодні та під час Першої світової війни у 1910-х роках. Карта
охоплює територію на сході до 48º30´ (лінія Київ–Одеса).
У фонді кабінету картографії зберігаються 218 примірників аркушів
«Генеральної карти Середньої Європи» із зображенням українських
земель. На аркушах цієї карти представлені українські землі, що входили
до складу провінцій Австро-Угорської імперії: Королівства Галичини та
Лодомерії, Буковини та Угорського королівства ( Закарпатська область),
а також Російської імперії (Ґродненська, Мінська, Волинська, Подільська,
Київська, Херсонська та Бессарабська губернії).
Аркуші «Генеральної карти Середньої Європи» на територію укра -
їнських земель, що зберігаються у фонді кабінету картографії, переважно
передані з бібліотеки Наукового товариства імені Тараса Шевченка уЛьвові,
решта — із бібліотек Народного Дому у Львові («Музей Петрушевича»),
монастирської Чину Св. Василія Великого, «Студіону» та ін.
У кабінеті картографії також зберігаються 57 аркушів «Генеральної
карти Середньої Європи» (українські етнічні землі), що вийшли друком
після розпаду Австро-Угорської імперії, зокрема в 1920-их–1966 рр.
Абсолютна більшість із них була видана напередодні або в перші роки
другої світової війни в серпні 1939–1940 рр. Усі вони надійшли із
бібліотеки Олекси Горбача (1918–1997) — українського вченого-славіста,
мовознавця, професора слов’янської філології університету Франкфурта-
на-Майні і Українського вільного університету в Мюнхені.
«Генеральна карта Центральної Європи (Generalkarte von
Zentraleleuropa)» масштабу 1:300 000 складається із 207 аркушів, із них
22 аркуші охоплюють частини території сучасної України та українських
етнічних земель поза її кордонами. Середньомасштабна топографічна
карта видана Військово-географічним інститутом у 1873–1878 рр. на
основі похідних картографічних матеріалів другого топографічного зні -
мання (перевидавалась до першої половини 1880-х років). Пізніше була
замінена «Генеральною картою Середньої Європи» масштабу 1:200 000,
укладеною за матеріалами третього топографічного знімання.
Колекція «Генеральної карти Центральної Європи» у фондах Львів -
ської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника невелика.
До каталогу включено 16 примірників карти, які надійшли до бібліотеки
із бібліотек Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові та
Народного Дому у Львові.
«Оглядова карта Середньої Європи (Übersichtskarte von Zentra -
leleuropa)» масштабу 1:750 000 видана у 1882–1886 рр. спочатку на 45,
а згодом — на 54 аркушах (передавалась до 1915 р.). Карта укладена
Військово-географічним інститутом на основі «Генеральної карти Цент -
ральної Європи» масштабу 1:300 000. На 10 аркушах цієї карти зоб -
ражено територію українських земель. У збірці кабінету картографії
зберігається всього 24 примірники карти, переважна більшість яких є
примірниками першого видання і датуються 1882–1885 роками виходу у
світ.
Підготовлений каталог як довідково-бібліографічний посібник адре -
со ваний науковцям, спеціалістам в галузі картографії, географії, історії,
бібліотечним працівникам. У виданні будуть подані допоміжні покаж -
чики (географічний, іменний), додатки та ілюстрації карт. Каталог
«Австрійські топографічні карти українських земель (1870–1918 рр.) у
фондах Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефа ника»
слугуватиме важливим інформаційно-пошуковим матеріалом для
наукових й архівних установ, органів державної влади, вищих навчаль -
них закладах тощо.
1 Czoernig K.F.v. Ethnographische Karte der Oesterreichischen Monarchie : in vier
Blaettern / entworfen von Karl Freiherrn von Czoernig; herausgegeben von der
Kaiserlich-koeniglichen Direction der Administrativen Statistik. — 1:864 000. —
Wien: aus der Kaiserlich-koeniglichen Hof- und Staatsdruckerei, 1855.
2 Риттих А.Ф. Этнографическая карта Европейской России / составил по
поручению ИРГО действ. член онаго А.Ф. Риттих подъ наблюдением специ -
альной коммисии из Вице-председателя ИРГО П.П. Семенова и членов:
А.И. Артемьева … [и др.]. — 1:2 520 000, 60 верст в англ. дюйме. — СПб.:
Картогр. заведение А.А. Ильина, 1875; Риттихъ А.Ф. Карта западных и южных
славян / составил А.Ф. Риттих. — 60 верст в англ. дюйме. — СПб.: Картогр.
заведение А.А. Ильина, [1885].
3 Томашівський С. Етнографічна карта Угорської Руси. — 1:300 000. — Санкт-
Петербургъ, 1906.
4 Флоринский Т.Д. Этнографическая карта западного славянства и Западной
Руси / по новейшим данным составлена профессором Т.Д. Флоринским; испол -
нена техником В.Л. Войцеховским; Издание С.-Петербургского Славянского
Благотворительного Общества. — 40 верст в дюйме. — Киев: Лит. С.В. Куль -
женко, 1911.
5 Сосса Р.І. Історія картографування території України: Підручник для сту -
дентів вищих навчальних закладів. — К.: Либідь, 2007. — 336 с.
6 Сосса Р.І., Падюка Н.В. «Нова спеціальна карта Австро-Угорщини …»
масштабу 1:75 000 на територію України: із зібрань Львівської національної
бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України // Вісник геодезії та картографії. —
2003. — № 3. — С. 48–50.
7 Übersichtsblatt der Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie
1:75 000 und der im Maßstabe 1:75 000 vorhandenen Auslandsblätter / K.u.k.
Militärgeographisches Institut. Berichtigt bis 24.VIII.1916. — [Wien]: K.u.k.
Militärgeographisches Institut, 1916.
8 Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника.
Архів. — Опис 1, од. зб. 258, арк. 1.
  • Нова тема
  • Відповісти

Cьогодні: Нд Груд 16, 2018 8:28 am